Цією статтею я хочу підбити підсумки важкого, але достатньо вдалого минулого 2013 року, а також викласти власні побажання та поради нашим спортсменам у новому 2014 році.

Гороскоп на 2014 рік стверджує, що порівняно з минулим роком Змії 2014-й в цілому буде більш стабільним і спокійним. Посилиться протистояння всього нового і прогресивного з застарілими суспільними догматами. Нові тенденції в суспільстві і житті кожної людини здобудуть перемогу, а ті, хто буде намагатися не піддаватися змінам і новим віянням, ризикують залишитися у новому році біля розбитого корита.

Рік Синьої Коні нагородить людей, що займаються практичною роботою, втіленням у життя прогресивних ідей і теорій. Стрімкість і розум коні дасть дорогу новим відкриттям і винаходам. Але щоб повною мірою отримати від володарки року всі бонуси, вже зараз варто починати неквапливе, але впевнене, послідовний рух до досягнення поставлених цілей. Новий 2014 рік принесе глобальні зміни в житті кожної людини, і те, як ми будемо на них реагувати, виявить і підкреслить всі наші не найкращі якості та риси характеру. 2014 рік допоможе кожному з нас відмовитися від безлічі застарілих стереотипів, відкинути від себе купу нікому не потрібних правил і заборон, по-новому поглянути на навколишній світ. Саме з таким настроєм я і готував цю статтю.

З Божого благословення приступаємо до справи.

Треба сказати, що розвиток основних подій у 2013-му році мав чіткий зв’язок з останніми місяцями 2012-го року. Тому ця передісторія, з якої я починаю свою статтю, потрібна для того, щоб Вам, шановні Користувачі сайту, було краще далі орієнтуватися у цьому матеріалі.

Восени 2012-го року відбулася низка дуже неприємних подій. Зпочатку у листопаді виникли непорозуміння між новоспеченим паралімпійським чемпіоном 2012-го року з легкої атлетики Андрієм Голівцем та його особистим тренером Олександром Кисельовим. Коментувати їх особисті взаємовідносини я не хочу і не буду, але ця подія визвала занепокоєність іншого учня цього же тренера, чемпіона світу 2012-го року серед дефлімпійців Олега Білоконя, з яким Олександр Кисельов їздив в Канаду на Чемпіонат Світу. У підсумку, розійшлися практично і вони. Олександр же Кисельов, зі свого боку, сконцентрувався з цього часу на підготовці метальниці молоту з вадами слуху Антоніни Чигриної.

Паралімпійський чемпіон 2012 року з легкої атлетики Андрій Голівець      Чемпіон світу 2012 року серед дефлімпійців Олег Білоконь

Ще одна подія, яка  була пов'язана з прізвищами спортсменів Голівця та Білоконя, просто шокувала працівників і тренерів нашої філії. А саме, за негласним, але колегіальним, рішенням облспортуправління було рекомендовано міським органам з фізичної культури і спорту Полтавської області не призначати спортивні стипендії міських органів самоврядування спортсменам, які отримують президентські стипендії. У такій поганій справі осторонь не залишився і Український центр «Інваспорт». Хоча, як виявилось потім, Указ Президента про призначення стипендій паралімпійцям та дефлімпійцям було фактично підписано тільки на початку весни 2013-го року, а чинуши цієї організації одразу після Чемпіонату Світу в Канаді, у вересні, поспішили перевести Олега Білоконя на півставки у штатній збірній команді, що зовсім не зрозуміло було напередодні Дефлімпійських Ігор 2013-го року. У січні така сама доля спіткала і Андрія Голівця. А якщо до цього додати те, що міська влада, хоча і обіцяла, не вирішила житлові питання наших хлопців, то не дивно, що підготовку до важливих міжнародних спортивних заходів 2013 року вони починали не в доброму гуморі. Але з іншого боку, рішення облспортуправління надало шанс на отримання місцевих стипендій зовсім юним обдарованим спортсменам. Таким чином, у список кандидатів в стипендіати попали наші юні легкоатлети Владислав Косюк та Лейла Куровська (вихованці тренера  вищої категорії з легкої атлетики Ірини Зикової) та перспективна молода плавчиня – Ірина Анісімова (тренер вищої категорії з плавання Ганна Келембет). 

У листопаді 2012-го року також стався перший за дев’ять років збій, на перший погляд у супернадійному проекті розвитку сільського інвалідного спорту Кременчуцького району, – «Село». Заплановані до Міжнародного дня інвалідів кошти у розмірі 3000 грн. з районного бюджету проект не отримав. Вони тупо були зняти райфінвідділом з фінансування. У підсумку, без коштів залишились не тільки змагання дітей-інвалідів, але й кращий спортсмен Кременчуцького району всіх часів, майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, – Олексій Петриченко. Крім того, кошти проекту на 2013-й рік були з Кременчуцької районної організації «Колос» передані новоствореному відділу у справах освіти, сім’ї, молоді та спорту, що як виявилося у подальшому, призвело до катастрофічних наслідків.

Майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу

Олексій Петриченко

Ось на такій сумбурній ноті й увійшов колектив спеціалістів, спортсменів та тренерів Кременчуцької філії «Інваспорту» у Новий 2013-й рік.

Працівниками Кременчуцькою філії «Інваспорту» було підготовлено річний звіт, під час якого була проаналізована уся робота за 2012-й календарний рік. Серед усіх торішніх негараздів, аналіз виявив великі недоліки ще і у роботі з ЗМІ, а також відсутність, практично протягом усього року, нашої роботи в інтернет мережі, тобто, сайту «Оріяни». Тому у середині січня я вийшов з пропозицією звернутися за допомогою до спортивного оглядача газети «Кременчуцький ТелеграфЪ» Володимира Горського. Володимир дуже схвально відреагував на цю пропозицію. Зпочатку ми разом доробили відсутню інформацію за 2012-й рік, а потім почали жити сьогоденням.

Треба відмітити, що 2013-й рік додав до колективу наших однодумців не тільки пана Горського, але і багато цікавих і корисних для нашого руху нових людей.

Першим з них наприкінці січня виявив себе колишній футболіст «Нафтохіміка», а нині інвалід другої групи, наразі президент РСКІ «Спешиал Олімпік», Сергій Христенко, який з подачі головного тренера ФК «Лукас», майстра спорту України з футзалу Валентина Цвелиха, взявся за створення глобального міського футбольного проекту для неповносправних, який підтримали міський голова, міська федерація футболу та відділ з фізичної культури  і спорту міськвиконкому. 

Президент РСКІ «Спешиал Олімпік» Сергій Христенко

Пізніше в рамках цього проекту Валентин і Сергій організували та провели благодійну товариську зустріч з міні-футболу між командами ФК «Лукас» та «Інваспорту», присвячену Міжнародному Дню Інвалідів, яка і ознаменувала прихід нового футбольного проекту на терени міста.

Наступна цікава людина, з якою нас звела доля, це – Медведенко Вадим, приватній підприємець, секретар первинної організації № 30 міської організації Партії Регіонів Украіни, який з великим завзяттям та наснагою взявся допомагати нам у наший роботі. Він став постійним  організатором і учасником змагань та різних заходів. Крім того, допоміг знайти більше 8000 грн. у вигляді спонсорської допомоги, для фінансування дуже важливих напрямів нашої діяльності, пов’язаних з підготовкою неповносправних спортсменів.

Вадим Медведенко познайомив нас ще з однією корисної для нас людиною – приватним лікарем стоматологом Станіславом Буровим, депутатом Автозаводської районної ради. До речі, інвалідом III-ї групи. З весни Станіслав став активним членом «Оріяни» та спонсором нашого руху. Особисто брав участь у багатьох спортивних заходах, що проводились під егідою «Інваспорту» та «Оріяни».

Не можна не згадати про Яну Немченко, тележурналістку ПТРК «Візит», яка не просто приєдналася до проекту «Розвиток місцевої неповносправної громади. Особисте вдосконалення», а ще стала тренером проекту і провела якісні три тренінги. Завдяки Яні телекомпанія стала частіше висвітлювати події, що пов'язані з інвалідним спортом, а також розповідати про проблеми, з якими нам доводиться часто стикатися у сучасному житті.

Постійне приєднання до нашого руху нових енергійних та безкорисливих людей наштовхнуло наш згуртований колектив на нові ідеї, і як наслідок, – народження ще двох нових цікавих проектів. Це проекти – «Традиційний всеукраїнський турнір з плавання серед інвалідів «Кубок Вегаса», що розпочався 10 лютого 2013 року, а інший – «Цікавий співрозмовник», який перші свої кроки зробив 20 лютого цього же року.

Мета першого проекту – вдосконалення якості проведення щорічного традиційного всеукраїнського турніру з плавання серед інвалідів  на «Кубок Вегаса». Назву проект отримав завдяки засновнику і генеральному спонсору турніру, яким свого часу виступило ПП «Вегас» м. Кременчука (директор Георгій Сліпченко), а партнерами проекту – відділ з фізичної культури і спорту виконкому Кременчуцької міської ради, комітет з фізичної культури і спорту Крюківської районної ради, СК «Політехнік» КНУ, ТОВ «Лукас», ТОВ «Інтер Кар Інжінірінг», баптистська церква «Нова Надія», трудовий колектив магазину «Керама Інтер`єр Плюс» і трудовий колектив ресторану «Ахтамар». А ось керівниками проекту стали наші працівники – Ганна Келембет, Марія Ільчук, Яна Кендюх, які очолили робочу групу, до складу якої увійшли – Валерій Лекумович, Ігор Базилюк і Володимир Горський.

Проект «Цікавий співрозмовник», на мій погляд, зацікавив багатьох постійних Користувачів і Гостей нашого інтернет-ресурсу, водночас, привернув увагу нових відвідувачів на сайт. Популяризація здорового способу життя, фізичної культури і спорту, у тому числі серед осіб з обмеженими фізичними можливостями, ознайомлення громадськості з проявами мужності та сили духа, історичною спадщиною фізкультурно-спортивного руху за допомогою інтерв`ю з визначними особистостями в історії спортивного життя Кременчуцького регіону Полтавщини та статей про них і про неповносправних мешканців нашого міста з цікавою долею – мета, яку ми вирішили досягти за допомогою нашого сайту. Партнерами проекту стали Українська федерація спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, Полтавський регіональний центр «Інваспорт», сайт «Життя без перешкод» (www.pereshkod.net), Кременчуцьке міське товариство інвалідів ПОО СОІУ. Протягом року відбулося вже три цікаві зустрічі. Сподіваємося, що у 2014 році ми за допомогою проекту познайомимо Вас, шановні  Користувачі і Гості, з багатьма іншими цікавими особистостями.

Нарешті про найважливіший проект року. У середині квітня народилася ідея створення проекту «Розвиток місцевої неповносправної громади. Особисте вдосконалення», в межах якого були проведені чотири тренінги для активістів та волонтерів ГО інвалідів регіону, семінар з питань фізичної культури, спорту та реабілітації інвалідів, два спортивні заходи та урочистості до Міжнародного дня інвалідів. Треба сказати, що цей проект, по-перше, по-справжньому звернув увагу нашої міської влади до проблем інвалідного спорту. По-друге, що стосується спортивних результатів, то можна відмітити наступне: кращим спортсменом Кременчука по праву став триразовий чемпіон Україні з легкої атлетики у штовханні ядра Андрій Голівець, який ще в липні на додачу став чемпіоном Світу, а його сьогоднішній тренер, Вікторія Козлова, визнана кращим тренером «Інваспорту» в Кременчуці; найкращими юними спортсменами року стали абсолютні переможниці Спартакіади «Повір у себе» легкоатлетка Лейла Куровська та плавчиня Ірина Анісімова, а кращим тренером юних спортсменів «Інваспорту» в Кременчуці та Кременчуцькому районі визнано тренера з легкої атлетики Ірину Зикову, п’ятеро юних вихованців якої стали переможцями та призерами всеукраїнських змагань серед дітей та дорослих.

Разом з тим, в рік Змії практично були припинені тренування Олега Білоконя під керівництвом О. Кісельова, що не принесло спортсмену бажаного результату на важливих змаганнях. Після тріумфу на Чемпіонаті Світу 2012 року у Канаді, на Дефлімпіаді в Софіїї, Олег задовільнився, як на мене, скромними для нього двома бронзовими медалями. Це була для Олега четверта дефлімпіада, і вперше вона не принесла йому перемогу. Та це і не дивно, за ці 12 років виросло нове покоління спортсменів, а Олегу, на разі, вже 37-мий рік і сивина на скронях. В цьому ракурсі його виступ можна назвати вдалим, що не можна, на жаль, сказати про іншого провідного та досвідченого спортсмена пауерліфтера – Віталія Островського. Але підкреслюю, це тільки моя приватна думка, яку я нікому не нав’язую.

У 2013 році Віталій був просто блідою тінню у порівнянні з минулими досить вдалими роками. Золота медаль на чемпіонаті країни цього року та срібна медаль на Чемпіонаті Світу 2013 року у КНР були досягнуті з навпрочуд слабими результатами. Але цьому є свої пояснення. По-перше, останні півтора-два роки Віталія просто замучили травми, деякі сімейні негаразди, інші поважні причини. По-друге, сфера діяльності Віталія дуже велика, у тому числі й громадська. Наразі Віталій працює головою первинної територіальної організації УТОС, керує атлетичним клубом «Титан», тренує пауерліфтерів, бодібілдерів, у тому числі інвалідів, відкрив власний магазин спортивного харчування. Вважаю, що пік спортивної кар’єри Віталія вже пройшов і йому потрібно зосередитися на громадській та тренерській діяльностях, у яких він в цьому році досяг непересічних успіхів. Чого тільки стоїть те, що спортсмен «Оріяни» Сергій Ємельянов під керівництвом Віталія Островського цього року двічі виконав норматив майстра спорту з паралімпійського пауерліфтингу, та ще й у двох різних вагових категоріях, поклавши у Кубок України срібні медалі чемпіонату України. Щодо самого Сергія, то за іронією долі, йому найбільш не поталанило у минулому році Змії. У зв’язку зі змінами у Міжнародних правилах Міністерство у справа молоді та спорту до сих пір не затвердило розрядні норми для нових вагових категорій. Таким чином Сергій документально майстром спорту України не став.

Дуже підступна, напевне, була Змія також для двох сільських спортсменів – колеги Сергія з виду спорту, Олексія Петриченка, з Кам’яних Потоків, та легкоатлета з села Рокитне-Донівка Віктора Рудакова, фінансування підготовки яких було провалено Кременчуцькою райдержадміністрацією. І якщо Олексію, наперекір долі, вдалося отримати довгоочікувану ліцензію на Чемпіонат Світу 2014 року, то Віктор та його особистий тренер Дмитро Панчелін – прогресу у порівнянні з 2012 роком у рік Змії не досягли. На тренуваннях результати були чудові, але на змаганнях вони були плачевні.

Хочу побажати Віктору, хоча враховуючи його досить солідний вік це не зовсім етично,  звернути увагу на психологічний аспект своєї підготовки. Це також стосується й юного новоспеченого кандидата в Національну збірну України з легкої атлетики Владислава Косюка, який на тренуваннях бігає під світовий рекорд, а на відповідальних змаганнях вже другий рік поспіль не може виконати досить посередній для нього норматив майстра спорту України у бігу на 100 метрів.

Нажаль, на Національних Іграх Спеціальної Олімпіади з легкої атлетики спіймала дуже велику зірку наша спортсменка Тетяна Білик, а після інтерв’ю у ефірі ПТРК «Візит» і зіркову хворобу, яка призвела її до повного фіаско на чемпіонаті області і мрія про участь на Чемпіонат України її так і не відбулась. До цього додалася метушня її між двома тренерами - Олександром Кісельовим і Іриною Зиковою, та навпаки. Крім того, у першому півріччі року Змії лінь Тетянки була сильніше за неї, але восени вона змогла себе перебороти. За її словами, на Синьому Коні вона планує виконати норматив допуску до Чемпіонату України, а також знову перемогти у Національному Турнірі Спеціальної Олімпіади України та відібратися на Всесвітні Літні Спеціальні Олімпійські Ігри 2015 року, які відбудуться у Лос-Анджелесі. А власним тренером вона, зрештою, обрала Ірину Зикову.

Крім того, цього року у нас виявилися порушники спортивної дисципліни, а саме, юний легкоатлет Сергій Потоцький. Він неодноразово був спійманий на палінні, а йому лише у 2013 році виповнилося 15 років. Покарання йому послідовало, по-перше він на місяць був умовно відсторонений від тренувань, а по-друге, що йому було набагато перенести важче, його не взяли до команди для участі у відбіркових змаганнях Спартакіади «Повір у себе». У підсумку, він втратив шанс попасти на фінальні змагання у МДЦ «Артек». Цей урок став для хлопця повчальним. У травні на чемпіонаті області з легкої атлетики він не тільки переміг на дистанції 200 м, а і вперше в житті виконав норматив ІІ-го юнацького спортивного розряду.

У цьому році у нас були юні спортсмени, які вперше в житті перемогли на спортивних змаганнях. Це десятирічна легкоатлетка Марина Бабченко, одинадцятирічний Михайло Каплуновський. А є один юний спортсмен, десятирічний Богдан Радько, яки вже два роки поспіль стає переможцем змагань з боулінгу серед хлопчиків молодшої вікової групи. Завідна стабільність! Але на жаль, цього не можна сказати про його результати у змаганнях з легкої атлетики, якою він займається вже два роки. 

У 2014 році Марина, Мишко та Богдан будуть дебютувати на відбіркових змаганнях з легкої атлетики Спартакіади «Повір у себе». Сподіваємося, що Синя Коні винесе Богдана та Марину на жаданий фінал у МДЦ «Артек», а Михайла приведе до міста Євпаторії у НЦПіДПтРІ «Україна».

Бажаю всім спортсменам, тренерам Кременчуцької філії «Інваспорту» міцного здоров'я, щастя, нових досягнень та спортивної фортуни.