Наші проекти
«Кременчуцьким школярам – біженцям з Донбасу та Криму – безкоштовне шкільне приладдя» (2014)
7 жовтня - 11 листопада 2014 року
Cпільний проект ВПУ № 7 та ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» «Ініціатива Влада Косюка «Кременчуцьким школярам – біженцям з Донбасу та Криму – безкоштовне шкільне приладдя»
«Розвиток місцевої неповносправної громади. Особисте вдосконалення » (2013)
11 травня - 3 грудня 2013 року
Спільний проект ДГО ДЮЦСІ «Оріяна», Кременчуцької філії «Інваспорту», Кременчуцького міського товариства інвалідів Полтавської обласної організації інвалідів СОІУ та ВГОІ «Спеціальна Олімпіада України» «Розвиток місцевої неповносправної громади. Особисте вдосконалення »
"Футбол ДЦП" (2000-2004) 8 листопада 2000 року організація розпочала свій перший проект під назвою « Футбол ДЦП ». Партнером проекту виступило Кременчуцьке міське об`єднання дитячо – юнацьких клубів за місцем проживання, директором якого була великий ентузіаст дитячого футболу Раїса Назаренко. Спонсорами проекту виступили 120 підприємств різних форм власності м. Кременчука та Кременчуцького району. Найбільший внесок зробили: Кременчуцьке представництво торгово – промислової палати України, СП «Обод», підприємство «ЧТЗ – сервіс».
До 3 грудня 2000 року було придбано 50 футбольних м’ячів, 3 комплекта футбольної форми. Виявили бажання займатися футболом ДЦП 18 осіб, з них 10 – діти – інваліди. Першим заходом проекту був міні - футбольний турнір, присвячений міжнародному Дню інвалідів, партнером проведення якого виступив комітет з фізичної культури і спорту Автозаводської районної ради. У змаганнях взяли участь 3 команди – з Автозаводського, Крюківського та Кременчуцького районів. Перемогу святкувала команда Автозаводського району, що символічно переможний гол в ворота команди Кременчуцького району забив 10 – річний Артем Максюта.
З 1 січня 2001 року, згідно з договором про співпрацю між ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» та Кременчуцьким міським об`єднанням дитячо – юнацьких клубів було відкрито спільну секцію футболу ДЦП, першим тренером якої став колишній воротар кременчуцького «Креміня» Олександр Мулиндін.
Звістка про цей проект дійшла до президента Української спортивної федерації інвалідів з УОРА Валерія Сушкевича, який запропонував організації подати заяву про вступ до федерації, а в березні 2001 року делегація ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» у складі голови правління Валерія Лекумовича, заступника голови Олександра Панасюка та тренера Олександра Мулиндіна взяла участь у звітно – виборчій конференції Української спортивної федерації інвалідів з УОРА.
13 квітня 2001 року у межах проекту відбувся товариський матч з міні – футболу між командами ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» та Сумського облцентру «Інваспорт» при підтримці Кременчуцького представництва торгово – промислової палати України. Перший млинець зійшов нанівець: значно більш досвідчена команда сумчан перемогла з рахунком 15:4.
У жовтні 2001 року футбольна команда ДГО ДЮЦСІ «Оріяни», посилена двома полтавчанами Максимом Біленком та Сергієм Судейкіним, як збірна Полтавської області, у м. Жовті Води Дніпропетровської області дебютувала у чемпіонаті України з футболу ДЦП. Програвши командам Хмельницької області та м. Київа, з розгромними рахунками, та перемігши збірну Кіровоградської області 3:1, посіла 9-те місце серед 12 –ти команд.
У лютому 2002 року у м. Луцьк відбулися змагання команд другої групи чемпіонату України з міні – футболу ДЦП. Наша команда, перемігши команди Тернополя 2:0, Кіровограда 1:0 та програвши команді Сум 0:3, посіла друге місце. Нажаль, путівка до першої групи дісталась сумчанам. Найкращим воротарем чемпіонату став вихованець ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» Роман Ромашин з с. Кам`яні Потоки.
В той час команду тренував вже інший тренер – Олександр Назаренко, а 2003 – 2004 р. р. – Іван Коваленко. Нажаль, дитяча команда припинила своє існування – більшість гравців досягла 16 –тирічного віку і таким чином проект завершився: Кременчуцьке міське об`єднання дитячо – юнацьких клубів за місцем проживання більше не могло залишатися партнером проекту і надавати «Оріяні» тренера . В ці роки Артем Максюта та Руслан Мороз двічі ставали чемпіонами України серед дітей – інвалідів у складі збірної команди Черкаської області. «Паралімпієць-2004» (2001-2004) У період існування інвалідного спорту у м.Кременчуці з 1990 по 2000р. ніхто з кременчуцьких спортсменів-інвалідів не брав участь у Параолімпійських іграх. Тому правління ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» у травні 2001 року прийняло рішення про початок проекту «Паралімпієць-2004». Для його здійснення було обрано два пріоритетні види спорту: легка атлетика та пауерліфтинг, тому що на той час у легкій атлетиці, за висновками спеціалістів до 2004 року таку перспективу могли мати чотири спортсмена, а у пауерліфтингу – один. Основною метою цього проекту було створення для цих спортсменів найбільш сприятливих умов для тренувань: це забезпечення спеціальним спортивним знаряддям, одягом та взуттям міжнародних стандартів, спортивним харчуванням та медикаментами. Крім того організовувалися навчально-тренувальні збори. Важлива роль у цьому процесі належала фахівцям, які працювали із спортсменами. У секції легкої атлетики склався кваліфікований тренерський колектив – тренер Кременчуцької філії «Інваспорту» Ірина Зикова та громадський тренер «Оріяни», заслужений тренер України Володимир Бузько. У секції пауерліфтингу був інший сильний тандем: майстер спорту міжнародного класу Владислав Лисенко та Валерій Лекумович.
Основним партнером проекту виступило Управління Придніпровських магістральних нафтопроводів, яким керував на той час Михайло Стецьків, також партнерами стали більше ста підприємств різних форм власності міста та Кременчуцького району. У 2002 році до проекту приєдналася ТНФПНК «Укртатнафта», яку на той час очолив Павло Овчаренко – це стосувалося тільки пауерліфтингу. Також у цьому році до проекту також приєднався і комітет з фізичної культури і спорту виконкому Кременчуцької міської ради (голова Мазур О.І.). У червні 2002 року вихованка І.Зикової та В.Бузька Вікторія Ясевич перемагає на чемпіонаті України з легкої атлетики серед спортсменів з УОРА у штовханні ядра, виконує норматив кандидата у майстри спорту України. Її результат на той час відповідав 7-му місцю чемпіонату світу. У липні того ж року В.Ясевич була включена до основного складу штатної національної збірної команди України. За поданням «Оріяни» з початку 2003 року вона отримала стипендію Кременчуцької міської ради. У лютому того ж року вона виграла абсолютну першість із штовхання ядра на зимовому чемпіонаті України серед інвалідів з УОРА та була заявлена для участі у чемпіонаті Європи з легкої атлетики серед паралімпійців у м.Ассені (Нідерланди). 5-6 червня 2003р. Відбувся чемпіонат України з легкої атлетики в м. Миколаєві. Вікторія Ясевич стала чемпіонкою у штовхання ядра та метанні спису – це був останній етап підготовки до Чемпіонату Європи.
16 -21 червня 2003 р. Відбувся Чемпіонат Європи з легкої атлетики в м. Ассен (Нідерланди), завданням Вікторії Ясевич було виконати норматив допуску до Паралімпійських ігор в одному з трьох видів програми, в яких вона була заявлена (штовхання ядра, метання спису та диску). Змагання для неї виявилися драматичними.
16 червня 2003 р. Метання спису (змагальний клас F - 37), результат Вікторії Ясевич: 19.69 м. – це 4 місце, до виконання Паралімпійського нормативу не вистачило 30 см.
18 червня 2003 р. Штовхання ядра (об’єднаний змагальний клас F 36- 37), результат визначався не за абсолютним результатом, а за допомогою пойнтів, тому Вікторія Ясевич, яка показала абсолютно третій результат 8.20 м. (890 поійнтів ), у підсумку посіла знову ж таки 4 місце, тому що інша українка Алла Мальчик з Кіровограда (змагальний клас F -36) з результатом 8,19 м. (1055 поійнтів ) стала чемпіонкою . Таким чином Вікторія Ясевич, яка програла тільки двом спортсменкам (змагальний клас F - 37) Єві Берна (9,77 м.) та Владіміре Бюджарновій (8,84 м.) тільки четверта.
До виконання Паралімпійського нормативу не вистачило 10 см. (паралімпійський норматив - 8,30 м.) .
19 червня 2003 р. Метання диску (змагальний клас F - 37 ). Вікторія Ясевич з результатом 21, 30 м. знову четверта, але паралімпійський норматив виконала. Таким чином була отримана ліцензія для участі в Паралімпіаді - 2004 в Афінах.
Пауерліфтинг
Тим часом Владислав Лисенко та Валерій Лекумович сподівалися побачити свого учня Руслана Макаренка на Паралімпіаді.
14- 15 червня 2003 р. М. Дніпропетровськ, відкритий чемпіонат України з пауерліфтингу серед спортсменів – інвалідів з УОРА . У ваговій категорії до 82,5 кг. спортсмени виконують вправу жим лежачі. Руслан Макаренко показує третій результат з українських спортсменів (147,5 кг.) і виконує норматив майстра спорту України, але цей результат не дав можливості Руслану Макаренку претендувати на місце в національній збірній України, але Кременчук з пауерліфтингу отримав першого майстра спорту України серед спортсменів – інвалідів з УОРА.
У вересні 2003 року Вікторія Ясевич переїхала жити і тренуватись до м. Луганська. А в 2004 році взяла участь в Паралімпіаді в Афінах , де посіла 5 – те місце у штовхання ядра та метанні диску. Таким чином завершився проект «Паралімпієць – 2004 ».
Проект «Село» (розпочато в 2003 році)
З 90-х років минулого століття співпраця Кременчуцької філії «Інваспорту», а з 2000 року і співпраця ДГО «Оріяна» зі спортивними та освітніми структурами Кременчуцького району мала вибірковий характер, була переривчастою, і тільки починаючи з 2003-го цю співпрацю можна назвати постійною та тісною. У липні цього року після завершення Всесвітніх літніх Спеціальних Олімпійських Ігор у Дубліні Кременчук відвідав національний директор Спеціальної Олімпіади України Костянтин Слинявчук. У рамках свого візиту пан Слинявчук зустрівся з керівництвом Кременчуцької райдержадміністрації. Ця зустріч і стала поштовхом до більш активного розвитку інвалідного спорту на теренах Кременчуцького району. Зокрема, правління ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» та Кременчуцька райрада КПФСТ «Колос» склали протокол намірів про створення спільного проекту «Село». До ініціативної групи проекту увійшли голова правління ДГО «Оріяна» Валерій Лекумович, голова КРР КПФСТ «Колос» Андрій Горячковський, головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації Олександр Кармазін і тренер з легкої атлетики Кременчуцької філії «Інваспорту» Ірина Зикова.
Першим етапом проекту стало визначення цільової групи, тобто тих інвалідів (дітей та дорослих), в яких є бажання займатися спортом і з якими можна працювати. Відразу з’явилися скептики, адже щоб визначити цю групу потрібно було об’їхати 73 села (сільрад в районі нараховується 19), подолати чималу кількість кілометрів (площа району складає 1023,44 кв. км, а довжина автодоріг – 410 км). Однак, незважаючи на труднощі, члени ініціативної групи знайшли можливість та засоби відвідати кожний населений пункт і, таким чином, поспілкуватися з інвалідами, дітьми-інвалідами, їх батьками, директорами шкіл. Наслідком цього спілкування і стало визначення контурів цільової групи.
Першою ластівкою була перша відкрита Спартакіада Кременчуцького району серед інвалідів, яка відбулася на базі Потоківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню наприкінці вересня 2003 року.
У першій Спартакіаді Кременчуцького району взяло участь 168 дітей та дорослих. Вони представляли 12 сіл району, Потоківську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Полтавської обласної ради, міста Кременчук, Комсомольськ та Кіровоград. Спартакіада включала легку атлетику, міні-футбол, шахи, шашки, настільний теніс та піонербол. Завдяки цим стартам було знайдено чимало майбутніх переможців та призерів всеукраїнських змагань серед дітей та дорослих. Зокрема, Олексій Петриченко з Кам’яних Потоків став майстром спорту, чемпіоном України з пауерліфтингу, членом національної збірної; Оксана Махал з Піщаного – чемпіонкою країни з плавання; Дмитро Цимбал з Максимівки – призером з плавання Всеукраїнської спартакіади «Повір у себе»; Альона Гарнець з Пришиба та Віталіна Кривошапко з Майбородівки – призерками з легкої атлетики Всеукраїнської спартакіади «Повір у себе». Новина про проведення змагань серед інвалідів сільської місцевості дійшла аж до Києва, спортивна подія в Потоках обговорювалася в Міністерстві сім’ї, молоді та спорту на нараді керівників обласних центрів з фізичної культури та спорту інвалідів 9-го грудня 2003 року, де було схвалено ініціативу ДГО ДЮЦСІ «Оріяна».
Кременчуцька райдержадміністрація теж зробила певні висновки і з 2004-го розпочалося постійне фінансування спортивних заходів серед спортсменів-інвалідів. З цього моменту сільські спартакіади в районі стали проводитися тричі на рік і перетворилися в справжні спортивні свята. У період із 2004-го по 2008-й роки в Кременчуцькому районі підготовлено три майстра спорту. Проект «Село» продовжує своє життя. Тож далі буде… Проект «Легкоатлетичний турнір дітей-інвалідів на призи Почесного громадянина м. Кременчука Володимира Матицина» (2004-2011 рр.)
У 2004 році правління ДГО ДЮЦСІ «Оріяна» звернулося з проханням до ще тоді благодійного фонду «Джерело» (зараз Всеукраїнський фонд «Джерело Дніпра») про надання допомоги в проведенні відкритих міських змагань дітей-інвалідів «Повір у себе» з легкої атлетики. Керівництво фонду на чолі з Володимиром Матицином позитивно відреагувало на це прохання і в перший рік співпраці придбало спортивні медалі для переможців та призерів турніру. У 2005-му році змагання вже отримали статус обласних і проходили на призи В.М. Матицина. ВБФ «Джерело Дніпра» взяв на себе вже не тільки придбання медалей, а й всі інші витрати на проведення спортивного заходу (харчування учасників та суддів, транспортні витрати, оренда спортивних споруд та кошти на призи). У 2006-2007-х роках співпраця ДГО «Оріяна» та ВБФ «Джерело Дніпра» продовжилася на тому ж рівні, а з 2008-го Український центр «Інваспорту» включив наш турнір до всеукраїнського календаря змагань і він отримав статус відкритого Всеукраїнського (цього року в кременчуцькому турнірі взяли участь 6 команд з Полтавщини, команди Дніпропетровської, Харківської, Сумської, Кіровоградської та Черкаської областей, а також іноземні гості – з Тирасполя (ПМР) та Мінська (Білорусь)). Зрозуміло, що витрати на проведення змагань значно збільшилися і за рахунок більшої кількості висококласних спортсменів значно виріс їх спортивний рівень. На жаль, у 2009 му році через світову фінансову кризу іноземні команди не брали участі в кременчуцькому турнірі, проте українська географія збільшилася – додалися команди з Одеси, Севастополя, Хорола, Ромен та Київської області. Утім, у 2010-му не змогли дістатися Кременчука й чимало спортсменів з українських міст (кошти для вояжу знайшли тільки команди з Дніпропетровська та Київської області), але, головне, турнір продовжує своє життя.
Завдяки цим змаганням спортивній громадськості країни стали відомі прізвища кременчужанок Тетяни Купцової (багаторазова чемпіонка та рекордсменка України в бігу на 100м, МС) та Вікторії Берчук-Плахотнікової (неодноразова призерка чемпіонатів країни зі штовхання ядра та метання диску, КМС), Ірини Мартиненко з Пирятину (неодноразова переможниця Всеукраїнської спартакіади «Повір у себе» в бігу на 100 та 200м), майстра спорту Катерини Редько з Дніпропетровська, нашого земляка Владислава Косюка (8-разовий переможець спартакіади «Повір у себе» в бігу на 60, 100, 200м) та інших спортсменів.У 2011
році цей турнір відбувся 19 березня, у змаганнях взяли участь діти інваліди з
Кременчука, Комсомольська, Кременчуцького району, Полтави та Сумської області.
Проект
«Традиційний всеукраїнський турнір з плавання серед інвалідів «Кубок
Вегаса»
Проект розпочато 10 лютого
2013 року
Засновником і генеральним спонсором
турніру свого часу виступило ПП «Вегас» м.Кременчука (директор Георгій
Сліпченко). Нажаль, цього року фінансові негаразди завадили ПП «Вегас»
допомогти нам, тому керівництво філії «Інваспорту» при підтримці правління ДГО
ДЮЦСІ «Оріяна» розпочало свій проект під вищевказаною назвою.
Мета проекту – вдосконалення якості проведення щорічного традиційного всеукраїнського турніру з плавання серед
інвалідів «Кубок Вегаса».
Керівники проекту – Ганна Келебет, Марія Ільчук, Яна Кендюх.
Робоча група проекту – Валерій Лекумович,
Ігор Базилюк, Володимир Горський.
Партнери проекту – відділ з
фізичної культури і спорту виконкому Кременчуцької міської ради, комітет з
фізичної культури і спорту Крюківської районної ради, СК «Політехнік» КНУ, ТОВ «Лукас»,
ТОВ «Інтер Кар Інжінірінг», баптистська церква «Нова Надія», трудовий
колектив магазину «Керама Інтер`єр Плюс», трудовий колектив ресторану
«Ахтамар».
Повна інформація
про хід турніру у каталозі статей.
ПРОЕКТ «ЦІКАВИЙ СПІВРОЗМОВНИК»
Проект розпочато 20 лютого 2013 року.
Мета проекту – популяризація
здорового способу життя, фізичної культури і спорту, у тому числі серед осіб з обмеженими фізичними
можливостями, ознайомлення громадськості з проявами мужності та сили духа, історичною спадщиною
фізкультурно-спортивного руху за допомогою інтерв`ю з визначними особистостями в історії спортивного
життя Кременчуцького регіону Полтавщини та статей про них і про неповносправних
мешканців нашого міста з цікавою долею тощо.
Керівники проекту – Валерій Лекумович та
Яна Кендюх.
Робоча група проекту – Володимир Горський, Марія
Ільчук, Олена Тищенко та Ігор Базилюк.
Партнери проекту – Українська
федерація спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, Полтавський
регіональний центр «Інваспорт», cайт проекту «Життя без перешкод» www.pereshkod.net, Кременчуцьке міське
товариство інвалідів ПОО СОІУ.
|
