СПОРТСМЕНИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ – ЛЮДИ, МОЖЛИВОСТЯМ ЯКИХ НЕМАЄ МЕЖ

Від ставлення суспільства до тих, кому з якихось причин складно або неможливо самостійно дбати про себе, залежить рівень цивілізованості такого суспільства. Недивно, що в давнину і, власне, до сьогодні у осіб, які відносяться до категорії «люди з інвалідністю», було вкрай мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда: завжди і в усі часи турбота про людей з інвалідністю в основному трималася на щирій добрій волі окремих ентузіастів-філантропів. Які ж шанси людей з обмеженими можливостями на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз? Нажаль, шанси дуже невеликі.

«Особливі» люди не вимагають до себе поступок і не апелюють до чужого жалю, оскільки як ніхто інший вони давно усвідомили: це – шлях у нікуди. Вони пристосовуються як можуть, із усіх своїх сил. Так сталося. Адже на їх місці міг би опинитися хто завгодно... І для виживання цих людей не потрібне щось особливе, а навпаки, – елементарне, – можливість жити, не у стінах власної оселі, зневірившись у себе і в свої сили, а повноцінно, серед людей, бути активними членами суспільства і почуватися звичайними людьми, як і більшість. Люди всі рівні перед Богом.

Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що заходи, вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції небайдужих до проблем інвалідів людей, привнесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, на які раніше не можна було й сподіватися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття людей з інвалідністю». Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми людей з особливими потребами заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це додає оптимізму.

На своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу – 3-є грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією № A/RES/47/88, прийнятою на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість. У цей день ми просимо Вас приєднатися до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, кому небайдужа ця проблема, сил і здоров’я, благополуччя і успіху. Захищаючи гідність людей з обмеженими можливостями, суспільство захищає своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що люди з особливими потребами можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Неможливе можливо і тому доказ – наші українські спортсмени з обмеженими можливостями, які досягли успіху всупереч тому, що мало б їх зупинити. Спорт допомагає людям з обмеженими можливостями стати людьми, можливостями яких немає меж... І сьогодні Україні та Кременчуку справді є ким пишатися. Кременчук вже має цілу когорту чемпіонів, призерів, медалістів, майстрів спорту серед людей з особливими потребами.

Білоконь Олег Валерійович є чотириразовим чемпіоном Дефлімпійських ігор з легкої атлетики у метанні диску та штовханні ядра, багаторазовим призером Дефлімпійських ігор з легкої атлетики, багаторазовим чемпіоном Світу, Європи та України. Кременчужанин, ЗМСУ з легкої атлетики Білоконь Олег Валерійович посів почесне ІV місце в метанні диску змагань з легкої атлетики ХХІІІ літніх Дефлімпійських Ігор у липні 2017 року.

Ємельянов Сергій Олександрович, 28.05.1993 р.н., МСУМК, параканое (байдарка), змагальний клас KL3. Він завоював 1-е місце на дистанції 200 м на байдарці (39, 254, норматив МСУМК) на етапі Кубку світу з параканое у місті Сегеда, Угорщина, травень 2017 року, виборов 1-е місце на дистанції 200 м на байдарці (38,1-рекорд Світу, норматив МСУМК) на чемпіонаті Європи з параканое у місті Пловдив, Болгарія, у липні 2017 року та 1-е місце на дистанції 200 м на байдарці (39,632 ,норматив МСУМК) на чемпіонаті Світу з параканое у Рачиці, Чехія, у серпні 2017 року.

Кобзар Наталія Миколаївна, 19. 01.2000 р.н., МСУМК, легка атлетика (біг на дистанції 100 м, 200 м, 400 м) у змагальному класі Т-37. Вона виборола для нас 1-е місце у бігу на дистанції 200 м (0.27.62, норматив МСУМК – кращий результат сезону у Світі), 2-е місце у бігу на дистанції 100 м (0.13.6, норматив МСУМК), 2-е місце на дистанції 400 м (01.02.83, норматив МСУМК – новий рекорд України) на IPC чемпіонаті Світу з легкої атлетики у Лондоні, Велика Британія, у липні 2017 року.

Голівець Андрій Миколайович, 27.02.1972 р.н., МСУМК, легка атлетика (штовхання ядра) змагального класу F-12. Андрій завоював 1-е місце у штовханні ядра на чемпіонаті України з легкої атлетики серед паралімпійців (14,98. норматив МСУМК) у місті Кропивницький у червні 2017 року, 1-е місце на Кубку Донецької області з легкої атлетики серед інвалідів (15,78, норматив МСУМК), місто Бахмут, Донецька область, квітень 2017 року та 1-е місце на відкритому Кубку Києва з легкої атлетики серед здорових (15,44. норматив МСУМК), м. Київ, червень 2017 р.

Цей список можна ще довго продовжувати. Правда в тому, що назвати їх людьми з обмеженими можливостями язик не повертається, – неможливо бути інвалідом, зберігаючи віру в себе і силу духу. Навіть фізичні вади не можуть перешкодити людині жити активним, повноцінним життям, домагатися поставлених цілей, творити, бути успішним. Інша справа, люди, які будучи нормальним у всіх відносинах, не мають віри у себе, перестали мріяти і прагнути до кращого. І нехай ці героїчні спортсмени з незламною силою духу та бажанням жити будуть прикладом не тільки для людей з обмеженими можливостями, але й для цілком здорових людей!